16 липня 2009
Надійка Гербіш (Шевченко) література, ...
«Стежка вздовж ріки», або Нескінченні історії Маріанни Кіяновської
10 червня 2013
Давиденко Тетяна література, ...
Київські Лаври 2013, або Час - назад!
27 травня 2012
Давиденко Тетяна література, ...
"Київські Лаври" 2012, 2 частина
24 березня 2011
оринка фото, ...
Вечір литовських поетів-письменників і поетично-прозових перекладів
12 червня 2013
Давиденко Тетяна література, ...
Портрети Книжкового Арсеналу
31 липня 2012
У Кам'янці-Подільському вдруге проголосять «Республіку»
23 травня 2012
Scorpions повертаються в Україну, щоб попрощатися - Дніпропетровськ
23 травня 2012
Scorpions повертаються в Україну, щоб попрощатися - Київ
23 травня 2012
Shopping Hour презентують альбом Amor
24 квiтня 2012
У Львові вшосте пройде Міжнародний дитячий фестиваль
Постійна адреса сторінки: | http://sumnocom.sumno.com/gallery/marianna-kiyanovska-stezhka-vzdovzh-riky/ |
...
Маріанна Кіяновська – визнана сучасна поетеса, авторка, яка культивує жанр «вінка сонетів», раптом заявила про себе як прозаїк. Найсвіжіша збірка оригінальних новел Маріанни Кіяновської «Стежка вздовж ріки» (К.: Факт, 2008) відкриває сучасному читачеві можливості і способи оновлення постмодерного мислення у Новому Тисячолітті. Збірка новел складається з шести текстів («Вона і діти», «Ляльковий дім», «Гра у живе й мертве», «Все як треба», «Маг і принц», «Прометей»), які написані у новелістичному жанрі і до кінця витримані в класичному значенні жанру новели – як твору з наскрізним пуантом. Однак на цьому їхня новелістичність і закінчується. Авторка пропонує читачеві твори відверто безподієві (а це не відповідає рівню новели як тексту, що зображає одну нечувану подію, яка трапилася), але – що парадоксально! – цілком фабульні. Пуант – наскрізний, сказати б навіть, – всепроникаючий. Фабула концентрована, стягнена, практично емблемізована. Події як такі (тобто як одиниці дієспроможності і дієздатності сюжету) відсутні. Наявні лише видимі знаки подій – так звані симптоми, які безпомилково допомагають встановити «алюзійну залежність» та «інтертекстуальну хворобу» тексту. Це не діагноз. Це метод лікування літератури, залежної від постмодерної симптоматики, у яку потрібно дозовано «вживлювати» реалізм, побутовізм, речовізм. Характеристичною деталлю назви збірки є символ ріки. Без винятку у кожному тексті ріка виступає водночас і подією, і декорацією. Авторка поступово набуває «річкового» досвіду: вміння мислити річкою, мислити як ріка, бути-в-ріці як у речі-в-собі. Це фактично мета її мандрівки «стежкою вздовж ріки» – у просторовому і часовому вимірі тексту. У просторовому – крізь епіграфи, що створюють контекстуальну «рамку» для текстів-«ніби фотографій», засвічених у негативі. У часовому – інтертекстуально, тобто алюзійно, без конкретних натяків, вказівок і свідомих покликів та імен, що й означає – симптоматично, у лихоманці читаного і перечитуваного.