Спасибі. Як прозаїчно...) Проблеми з кодуваннями?

А можна дізнатися, що таке "&mdash"?

Обкладинка дуже вдало передає внутрішній світ книжки, якщо так годиться казати.
Там є багато неба, багато яблук (відчуттів, запахів, та й самих яблук) і трохи кохання - якраз десь на периферії внутрішнього світосприйняття. Але те кохання там є, і воно відчутне.
А ще обкладинка приваблює. Книгу так і хочеться взяти в руки, розгорнути, тримати, читати. І просто приємно дивитися, коли вона лежить у тебе на столі.

Про віртуальні льодяники не написав;)))

Маріанна Кіяновська – визнана сучасна поетеса, авторка, яка культивує жанр «вінка сонетів», раптом заявила про себе як прозаїк. Найсвіжіша збірка оригінальних новел Маріанни Кіяновської «Стежка вздовж ріки» (К.: Факт, 2008) відкриває сучасному читачеві можливості і способи оновлення постмодерного мислення у Новому Тисячолітті. Збірка новел складається з шести текстів («Вона і діти», «Ляльковий дім», «Гра у живе й мертве», «Все як треба», «Маг і принц», «Прометей»), які написані у новелістичному жанрі і до кінця витримані в класичному значенні жанру новели – як твору з наскрізним пуантом. Однак на цьому їхня новелістичність і закінчується. Авторка пропонує читачеві твори відверто безподієві (а це не відповідає рівню новели як тексту, що зображає одну нечувану подію, яка трапилася), але – що парадоксально! – цілком фабульні. Пуант – наскрізний, сказати б навіть, – всепроникаючий. Фабула концентрована, стягнена, практично емблемізована. Події як такі (тобто як одиниці дієспроможності і дієздатності сюжету) відсутні. Наявні лише видимі знаки подій – так звані симптоми, які безпомилково допомагають встановити «алюзійну залежність» та «інтертекстуальну хворобу» тексту. Це не діагноз. Це метод лікування літератури, залежної від постмодерної симптоматики, у яку потрібно дозовано «вживлювати» реалізм, побутовізм, речовізм. Характеристичною деталлю назви збірки є символ ріки. Без винятку у кожному тексті ріка виступає водночас і подією, і декорацією. Авторка поступово набуває «річкового» досвіду: вміння мислити річкою, мислити як ріка, бути-в-ріці як у речі-в-собі. Це фактично мета її мандрівки «стежкою вздовж ріки» – у просторовому і часовому вимірі тексту. У просторовому – крізь епіграфи, що створюють контекстуальну «рамку» для текстів-«ніби фотографій», засвічених у негативі. У часовому – інтертекстуально, тобто алюзійно, без конкретних натяків, вказівок і свідомих покликів та імен, що й означає – симптоматично, у лихоманці читаного і перечитуваного.

А як завантажити? Якщо не можна то прошу скиньте мені на мейл (peleshenko@bk.ru) будь-ласка посилання на книгу з будь-якого іншого сайту (дуже хочеться почитати цю книгу). Дякую.

взагалі не планувалось натякати, але так дуже добре вийшло! далі Ви, здається, все правильно зрозуміли, як вставити картинку?

надалі, перед тим як ставити в публікацію, малюнок додайте в галерею, а тоді за допомогою стрічки із фотками праворуч -- у текст (Ви ж так робили?).

а шоп -- для того, щоб обрізати акуратненько до квадрату. бо воно інакше може некоректно порізати.

цікаві тексти Ваші:) малюнків може бути й більше ніж один у статті;)

і я там була таки і отримала купу кайфу! А Орлова просто божественна! Як завжди потішили Крихітка та Естетіки. А від британців, не знаю в кого як, а в мене зірвало дах!

А де можна придбати квитки?

отож - "шукаю туман з виходом на Відень" ))

авжеж, дуже спокусливо. аж серед літераторів готовий себе бачити, весь такий виходжу із туману )

а щодо жадан-адруховичів, ліпше подумати якими їх попсюками-для-народу вважають оті самі тру-спілчанські літератори )))

здрасті) я сказала шоб ти листа написав)))) і це було, кажися в гмилі))) так. пиши скіко треба і на шо)))